Проти мене сиділа щирість,
В нього очі, як неба край.
Із вагона доросла сирість
Вилітала за небокрай.
Довгі вії чекали дому,
Рахувало хлоп'я стовпи.
На моєму портфелі старому
Слід пробачив його стопи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598152
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.08.2015
автор: Андрій Конопко