А ти прийдеш колись.
Колись бо не потрібен буде меч.
Прийдеш відчути й побачити наскрізь
Як пахнутиме невблаганна смерть.
У відблисках знерухомлених очей.
В словах, що вже давно зависли в часі.
В руках померлих й ледь живих людей,
Що вже ніколи не житимуть у щасті.
Не посміхнешся ти в пориві радості буття.
І не пророниш жодної зі сліз.
Та більш ніхто не втримає твого життя
Від деградації душі й польоту ВНИЗ!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598148
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.08.2015
автор: O.Lorelay