Мов сліпому незмінна палиця,
Наче милиці для калікого…
Більше нічого не вимагається –
Лиш довіру приймати як ліки.
На добу: рано-вранці і ввечері,
І опівдні хоч крихту унції –
Тоді станемо ми приречені
На блукання щасливими вулицями.
Випірнають дива у звичайнощі –
Лиш зі мною ти зможеш ходити.
У довіри немає крайнощів,
У довіри нема ліміту.
Коли місячний віз перекинеться
На обпечену сонцем землю –
Не спіши прибирати милиці,
Бо не знаєш, що буде напевне.
Мов сліпому незмінна палиця,
Наче милиці для калікого…
Більше нічого не вимагається –
Лиш довірся мені навіки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598145
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.08.2015
автор: Юлія Кириленко