Як золотаві з ластовинням абрикоси,
Розсипалися долом літні дні.
Півсонний вітер пестить вербам коси,
Забувши про хмаринки вдалині.
На свіжих хвилях трав пливуть собори
Й погойдуються пружно цвіркуни.
Під супровід їх тисячних моторів
Найлегше поринати в дивні сни.
Ні на хвилинку не перестає дощити-
Комашшям, яблуками, грушами, теплом.
У таку пору всі дорослі трішки діти,
А діти вуличні здаються божеством.
А завтра серпень, і минає літо,
І стане прикро на душі на мить,
Але навдивовижу нині вечір тихий,
Й одвічні мальви, й серце не болить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597994
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.08.2015
автор: Wiggily