Тебе так мало буває зі мною
Мене забагато надокучливого з тобою
Невблаганно нав’язливий, ще трішки й стану нестерпний
Постійно так прошу, випрошую, запрошую
І до болю ріжуть слова –
Мені вже пора…
Може я просто слабкий і нетерплячий
Та знаю якби трішки хотілось
То ніяк не було б інакше
То не впускав би руки з долоні
Якщо б хоч нігтиком трималась за мене…
Моє літо по волі всихає й зимніє
А кохання в куточку кімнати плаче тихенько
Не може так само по собі гуляти в траві
Де квіти духмяні рясніють росою
Босоніж не збиті тобою зі мною…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597815
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.08.2015
автор: Василь Великий