Десь за горами,
Кидає сонце проміння золоте
В морську глибінь.
А небесами біляві хмари,
Несуть з собою тінь,
І кидають згори,
Ту чорну тінь на плечі.
Скоро вечір.
Карпати, багряним майорять.
За обрій упаде
Вже сонце ясне,
І квіти, що барвами горять,
В пітьмі погаснуть.
Візьми кресало,
І викреши вогонь.
Хай полум’я горить,
На чорнім фоні,
Немов червоні коні.
Замри на мить.
Десь тихо, тихо,
Струмочок шелестить
Про все на світі
Тобі у вуха.
Мовчи і слухай,
Аж поки упаде летюча зірка.
Під хвилею думок
Скупається душа.
Знов стане голосна
І чиста мов струмок.
Так буде, аж поки вихор,
Закрутить метелицю,
Мов білу смерть,
І все зруйнує вщерть.
2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597746
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.08.2015
автор: Василь Надвірнянський