Якось спитав синок у батька,
Щоб про війну той розказав,
Бо ж батько був герой союзу-
Він у афгані воював.
Та батько не хотів казати,
В думках собі усе згадав:
"Навіщо це тобі дитино"-
Тихенько синові сказав.
Згадав своїх він побратимів
Тих ,що вернулись і що ні.
І попросив він щиро Бога,
Щоби не бути більш війні.
Та не так сталось , як гадалось
Сусід наш Бога не питав,
Він нашу неньку Україну
Розпаювати забажав.
Він з "призиденськими братками"
Нас на майдані постріляв,
Але народ наш не злякався-
Народ ще більш тоді повстав.
Лишилась там "НЕБЕСНА СОТНЯ"
Вкраїни вірних вояків,
Але в серцях всіх українців,
Жива до поки всіх віків.
Тоді "зелених чоловічків"
Він в Крим навалою напхав,
І ніби ,що він не причетний
Пів-острів Крим анексував.
Після, під дулом автоматів,
Він референдум там провів
І більше навідь ста відсотків,
Зібрав "правдивих" голосів.
Але сусіду й цього мало,
Що йому з Криму без води,
Йому б іще Донбасу крішку
Звільнить з "бандерівськой орди"
Та бач відкритою війною
Він побоявсь на нас іти.
Найняв він наших "патріотів"
Й вони йому допомогли.
Допомогли відкрити бійню,
На Українській на землі,
А він їм зброю доставляє-
"Гуманітарні вантажі"
Там не живуть ,але існують
І хлібороби й шахтарі,
Вже переставши сподіватись,
Снаряда ждучи у дворі.
Там гинуть з двох сторін солдати,
А дома плачуть матері,
Ви подивіться правді в очі-
"Сусіди наші дорогі"
Нехай , там найманці за гроші,
Вбивають сміючись людей,
Та ,ви, я думаю ,теж люди
Тож пожалійте тих дітей.
Отак сидівши на блокпості
Старий афганець міркував,
А біля нього йго синочок
Вже про війну більш не питав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597686
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 04.08.2015
автор: Іван Мотрюк