Дивлюсь я на зорі,
Що в небі згасають.
Так наші солдати ,
Десь там помирають.
Сіяє та зірка ,
Вогнями іскриться,
Юнак із дівчиною
Теж веселиться.
Не знає та зірка,
Що час на підході,
Юнак теж не знає,
Що скоро на сході.
Та, зірка мільярди ,
Років просіяла,
ЇЇ і не жалко ,
Що з неба упала.
Юнак лиш літ дватцять
Своїх доживає,
А куля на нього
В бою вже чекає.
Згасають ті зорі
В свій час серед ночі,
Завчасно згасають
Солдатськії очі.
Не жалко нам зірки,
Що з неба спадає,
А жалко солдата
Защо ? помирає!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597670
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.08.2015
автор: Іван Мотрюк