Шурхотіла між нами навпомацки ніжність, як пазли,
Мов сканворди в журналі, що списаний майже до дір.
Ми зливалися в ній, наче скуті єдиним оргазмом,
Голосили натхненно, що й чути було поміж гір.
Ми її в ланцюгах не насмілились більше тримати,
І позбулись ганчірки, яка називається кляп.
Ніжність волю пізнавши, горланила нам: “Супостати!
Ці кайдани мої — ваш найбільш необдуманий ляп!
Відрікались від мене ви довго і часто даремно.
Чи не знали, що я найкоштовніший знаковий дар?
Та усе-таки зараз — у час коли тихо і темно –
Я проллю поміж вас полунично-цукровий нектар”.
На пролитім нектарі ми вдвох посковзнулись невчасно,
Розпластались і хруснули, наче з картопельки чіпс.
Потім ніжність вхопили за довгі причесані пасма,
Й відпустили, бо сковані нею обоє у гіпс...
Місце, звідки рими ростуть - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596964
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597576
Рубрика: Літературна пародія
дата надходження 03.08.2015
автор: Олександр Яворський