Прости, село, що зрадили, покинули
Тебе тоді, як юними були.
В чужі світи полинули, поринули
І інший край ми домом нарекли.
Пройшло життя із грозами й веселками,
В турботах і у сонячних тонах…
А ти, село, завжди манило й кликало
Пройти з любов’ю по твоїх стежках.
Прости, село, що зрадили, покинули…
Але ти наше, рідне назавжди, –
Де б не було нам добре і привільно,
Все ж спішимо до тебе, ти нас жди...
В. Білоус
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597572
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.08.2015
автор: білоус