Я встану на досвітку - рано, рано
І в травах не лишаючи сліду.
Впиватися ковточками туману,
Куди небудь тихесенько піду.
Якщо й буде подібно це на втечу,
Якщо й у роси зроситься нога.
Я піду заповняти порожнечу,
Ту, яку в серці вимела нудьга.
Хвилю трави, горбів підперли шлюзи,
Легкий вітрець з собою в даль зове.
Від тих красивих нетривких ілюзій,
Надія в серці знову оживе.
Життя тепер мов мішаниця сіра,
І чорні круки звідусіль летять.
Хай зеленіє знову в серці віра,
Яку склювати круки так хотять.
2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597508
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.08.2015
автор: Василь Надвірнянський