Небо плаче і страждає,
Землю нашу поливає.
Люди всі в хатки сховались,
І від світу ізолювались.
Чай гарячий всі смакують,
І думки своі будують.
Навколо дощик сильний лиє,
Кріт хатинку собі риє.
Сонечка невидно всеодно,
Бо за хмаринку сховалося давно.
Світ стає безбарвним, сірим,
І здається він нам, захворілим.
Через заплакані вікна, споглядаєм картину:
Як зелені дерева вклоняються мило.
Калюжі набрались доволі великі,
І дивляться на нас безликі.
Після дощика веселка грає,
І вітерець нам пісеньку співає.
От така от погода буває,
І коли вона ще буде, ніхто не знає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597419
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 03.08.2015
автор: Анна Соловей