Я не люблю життя за щось пусте,
Нехай воно й блищить, високопробне...
Розділить нас з тим всім – плита надгробна.
Люблю життя за вічне, за святе...
Звичайні дні, і радісні, й сумні
Люблю, бо з них плететься, як намисто,
Оте життя... Дивитись в небо чисте,
Люблю, шляхи долаючи земні...
І там прошу я мудрості в небес(!),
Щоб навіть крізь невдачі і падіння
Знайти свій шлях, розвинути уміння,
Зміцнити дух між жорнами аскез.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597325
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.08.2015
автор: Юрій Щербик