Повзе корівка божа
Моїм великим пальцем.
Лискуча, кругла, гожа
Простує перевальцем.
Спустилась на зап'ястя,
Лоскоче на нім шкіру.
Уник ледве нещастя -
Міг розчавить допіру.
Простує вона далі
Уверх по передпліччі.
Я тисну на педалі,
Піском сипле у вічі.
По біцепсу прямує
Між крапельками поту.
Бажання здуть тамую -
Нехай бере висоти.
У вухах вітер свище,
Блищать на сонці спиці
Корівка лізе вище,
Летить байк по столиці.
Уже десь там на шию
Те сонечко залізло.
Шумлять асфальтом шини,
Погримує залізо.
Для кожного по хисту
Із нас своя мандрівка:
Мандрую я по місту,
А по мені - корівка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597252
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.08.2015
автор: Іван Домовитий