Птахами роки пролетіли
Та й сіли на серце моє,
Що було, на крила забрали -
Так час з нами робить своє.
Багато хотілось зробити,
Та стрімко птахи ті летять,
Їх крилАми похилені віти
Вже серце не може спинать.
Знов чую як пісню заводить
Співець соловей при лужку,
Та та його пісня лиш будить
Мою срібну думу тяжку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597210
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.08.2015
автор: Віктор Невірковець