До осені так близько... І далеко...
Там літо не покличеш ти „на біс”...
А вибілені зливами лелеки
Маршрути прокладають на Беліз...
І візи не штампують на кордоні,
А струшують з пір'їн налиплий сум...
Готуються крізь подихи мусонів
Летіти у самісінький самум*.
Витримують небачену дорогу
І, збуривши навколо простір-час,
Чекають довго знаку чарівного,
Щоб в березні вернутися до нас...
Самум* - пустельна
піщана буря.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597152
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.08.2015
автор: Віктор Банар