Синій птах мій легкокрилий,
ти лети, лети додому -
через доли і кови́ли,
серед бли́скавиць і грому
А душа моя з тобою
полетить у парі з небом –
може біль свій там загою,
та й розвію понад степом...
Моя мила Україна
ізнедоленая, плаче...
Звідки плач цей – бач, невинна,
пересічний брат юначе?
Двадцять п'ять літ все чекає,
щоб всміхнулись породіллі.
Вже й музики ніц не грають -
мо' секрет у тих он віллах?
Кажеш, що не всі тут плачуть,
є й такі, що лиш сміятись...
Правда значить – мій козаче?
– Всиротіли навіть хати...
Вітри буйні, вітри грізні –
віють чорно-сині хмари;
душу ви не рвіть з корінням,
бо ж летить із небом в парі...
31.07.2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597042
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.07.2015
автор: Променистий менестрель