Моя Україно, ти омріяна Ненько,
Якщо вже не ти, то скажи мені хто ще.
О ти люба моя Батьківщино рідненька,
Немає на світі за тебе дорожче.
Серце моє, наповнене віри по вінці,
Що світла доба тобі Ненько настане.
І щасливо тоді заживуть українці,
Та віра буде, поки серце не стане.
І що би квітнув усюди край твій чарівний,
Волі і щастя – я того домагаюсь.
Щоб був рай на землі – що небесному рівний,
Бути вірним у тім, тепер присягаюсь.
Від сьогодні із ворогом стану до бою,
За те рідненька буду битись відважно.
Бо я від давна уже живу лиш тобою,
А загину, то що ж, не так то вже й важно.
2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597022
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 31.07.2015
автор: Василь Надвірнянський