Як в цьому світі жити без доторку твоїх очей.
Дні – заржавілі коні - скреготом час іде,
Ніч – як розрита яма – падаю і встаю.
Ніби фарбовані, зорі зиркають угорі.
Світло стьмяніло, світло...
Ріже поперек снів.
Де ти моя єдина? – гойдає крик журу...
Бачу в чужих обіймах, в серці – війна... війна...
Знову на фронті ніби... тільки душа сліпа...
Я впізнаю тебе, муко, скалиш беззубий жаль.
Світ, як суцільна рана, але...
Ти тиха й легка.
Знов заясніла у зорях, промінь торкнувся чола,
Жінко моя єдина, чом нас любов не спасла???
Господи, сило всевишня!
Хай порятує любов, кожного, хто так близько
Горне розпуки рев...
...Станеш мені, сивий вітре, другом в сліпім вікні,
Вже не побачу щастя, горіч прийшла в мій дім.
...А на калині сонце всілося і цвіте,
Доня маленька хвіртку
Шарпнула:
– Де ти? Де???
. Мюзікл "Війна кохання не зупинить"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596840
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.07.2015
автор: Оксана Пронюк