Кричати беззвучно ночами, бо туга
При місяці повнім ще той вовкулака.
Заростає травою твоя злітна смуга,
Там вітер співає балади у маках.
Гортаю сторінки — там тебе загубила.
Ти ж знав, як слова твої мрію вбивають.
Хотів, щоб тернисті шляхи полишила.
Та все ж, безкрилі птахи не літають.
Погляд палав вогнями геройства,
Бачив ти там безумство й відвагу.
Хто знає, що це — кохання чи помста
За істині зраду та до фальші повагу.
При місяці повнім на мандоліні
Грав вітер свою безкінечну сонату.
Вирвати б спогади разом з корінням,
Засіяти в душу тиху розраду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596741
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 30.07.2015
автор: Настя Терник