Мов серед ясного неба грім
З’явилося до тебе це кохання.
Пронизло серце і лишилось в нім,
Хоч почалось усе з страждання.
Мені Бог дав не просто дар любові,
В мені дух сильний гартував.
Тому і ставив всякі перепони,
Бо почуття перевіряв.
Я витримав екзамен долі,
Й тебе ще більше покохав.
Хоч і покоцаний доволі,
Але вогонь у серці ясніше запалав.
Вогонь горітиме аж доки
Не прозвучать останні зойки.
До смерті я буду тебе любити,
І вірно лиш для тебе буду жити.
Бо ти – ясніша сонця,
Й свіжіша бризу з океану.
Яке ж тепло є у твоїх долонцях!
Твій ніжний погляд всі загоїть рани.
Яка ж важка без тебе мить,
Як довго ще до зустрічі чекати!
Не можу, буду скоро вовком вить,
Розлуки день – ще жах, якщо істинно кохати!
2:06//24.07.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596702
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.07.2015
автор: Podolyanyn