Попіл часу́
розвіє вітер
збере гірку цю данину...
Нові ж зелені
сильні віти
в життя вступають
не війну.
І скіль би
тло не гомоніло
як це прекрасно
помирать
і що найкраще
у могилі
геройську смерть
переживать...
Наївні пуп'янки зривають
користь напевне з того мають
ті хто й не буде в тім краю
хто долю в тлінь мою й твою...
Попіл часу́ –
ужинок вітру...
Тяжка наука
людства в тім –
лягають жертви
в піну міри
що нею змірять
поготів...
29.07.2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596598
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.07.2015
автор: Променистий менестрель