Я хочу знати, що ти плачеш
І пірнати в твою біль.
Цілуватись з тими, хто не значать
і царювати у твоїй втраті сил.
Я хочу бачити, як ти вмираєш:
Ні, не помста - це моя роль!
Я так тебе любила і так само вмирала:
За моє життя сьогодні - тобі низький поклон!
[i]І ніколи знову
не кохати нікого!
Так, як тебе:
наївно і сліпо!
І нікого знову
не прощати ніколи!
Не падати в ноги,
не дарувати небо за нелюбов![/i]
Ну як ти не знаєш? -
Я теж помирала,
Ночами не спала,
кулаками стіни ламала.
Чого ти мовчиш? -
Я сльозами точила камінь,
і так завзято не хотіла жити,
що від моєї болі тепер помираєш ти ...
[i]І ніколи знову
не кохати нікого!
Так, як тебе:
наївно і сліпо!
І нікого знову
не прощати ніколи!
Не падати в ноги,
не дарувати небо за нелюбов![/i]
12 липня 2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596352
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.07.2015
автор: Юлiя Янгол