Зорепад, із просівшого неба,
Мов із вимя,біленькі струмочки.
Круговерть, й безкінечна потреба
Врусі зоре-планет,загадкові комочки.
Плаче вогнище іскрами,бо догоряє.
Липня теплого вечір,струною бринить.
Ніч красуня циганка,мене пригортає,
І дає насолоди чарівну цю мить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596272
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 27.07.2015
автор: Ukraine55