Зелений змій зе мною пив горілку
і до багаття пхав уперто гілку
застиглий погляд падав у вогонь
а місяць знов стікаючи з долонь
Сховався в студні коло наших ніг
І застрибав по хвилях мов горіх
Нарешті там застиг і безсоромно
Дивився на дурепу чи мадонну
Що заповзала плачучи у воду
Не знаючи ні мосту ані броду
А я по ній камінчики кидав
Та ще й і місяць часом задівав
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596269
Рубрика: Літературна пародія
дата надходження 27.07.2015
автор: Віталій Поповський