Ти зовсім мене не чуєш,
Дитинко моя кохана,
У тебе подерті джинси
І вічний стан твій – нірвана!
В руках у тебе постійно
П’ятий чи шостий айфон…
Отак ти завзято долаєш
Юнацький свій марафон…
Обплетена павутиною
Стрімких соціальних мереж,
Ти думаєш від життя
Найкраще усе візьмеш…
Твої смішні аватарки
Про надвеселе життя,
Така вона свіжа ремарка:
Вона була не вона…
Вона була надсобою…
Це також негармонійно
В очах забагато спокою,
Тривожно і ненадійно…
Учитись вона хотіла
Не тут, а лише закордоном…
Бо що тут? Нема що робити?
В кімнаті пахло лимоном…
В нас знову погана влада…
Війна, і нещасна країна…
І молодь туди виїжджає
Без жалю: «Прощай , Україно!
Рятуй себе, мила, як можеш,
Ми зможем-то щось поможем…
Дамо кілька єврів і лозунг,
Як любимо тебе дуже…
А поки нам треба жити,
Прощайте, батьки і друзі!»
В кімнаті ще пахне лимоном,
Медовою ніжною липою…
Збираєш свої валізи…
Бо поїзд, час уже їхати…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596268
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.07.2015
автор: Наталія Ярема