У ДРЕВНІХ ФІВАХ, ЄГИПЕТ (віршована розповідь)

Столиця  древніх  єгиптян...
Я  –  в  Фівах...  і  собі  не  вірю,
що  доторкаюсь  до  життя,
яке  пішло  у  небуття
за  тисячі  літ  до  Каїру.

Луксор  –  сучасна  назва  це,  
а  древні  –  стверджують  архіви  –
його  назвали  Уасет,
в  історії  ж  це  –  знані  Фіви.
Четверта  тисяча  років
від  тих  далеких  днів  минає,
проте,  руйнація  віків
Єгипту  велич  не  здолає.
Коли  північні  племена
в  лісах  за  здобиччю  гасали,
тут  карбували  письмена
і  диво-храми  будували,
що  й  по  цей  день  гадає  світ,
кому  завдячуєм:  талантам,
чий  дар,  немов  надлюдський  зліт,
а  чи  прибульцям?..  чи  атлантам?
Та  свідки  –  лиш  на  небесах
безмовні  віковічні  зорі,
що  знають:  дивні  чудеса
творились  в  Фівах  (уЛуксорі)...

Так,  час  наніс  багато  ран,
та  древні  залишили  зна́ки:
візитка  міста  –  чудо-храм  –
руїни  древнього  Карнака*.
Сто  тридцять  велетів-колон,
що  тягнуться  до  піднебесся,
взяли  навічно  у  полон
заблудлі  тіні  двох  Рамзесів**.
Витають  духи  поміж  стін
Аменхотепа**  і  Тутмо́сів**,
ховаючись  від  світла  в  тінь
напівзруйнованих  коло́сів.
І  сфінкси  вахту  ще  несуть  –
їх  в  честь  Амона***  поселили,
пригадуючи  Хатчепсут**
і  чарів  Нефертарі****  силу.

Тут  барельєфи  й  письмена,
що  на  колонах  карбували,
усі  достойні  імена
нащадкам  на  віки́  сховали...

Проте,  життя  земного  цвіт
в  ті  давні  дні  не  шанували,
то  ж  фараонів  з  юних  літ
до  царства  мертвих  готували.
На  другім  березі  ріки,
де  в  горах  сонечко  сідало,
там  довгі  ро́ки  на  віки́
для  мертвих  місто  будували.
Од  рання  і  до  пізніх  зір
раби  трудилися  в  темниці,
в  громаді  вапнякових  гір
довбали  царськії  гробниці,
що  наче  візою  були
у  інший  світ.  Щоб  там  впізнали
небіжчика  –  його  діла
й  портрет  на  стінах  малювали.
Царів  –  о,  скільки  їх  було!
Рамзеси  –  шостих  і  дев'ятий  –
їх  вічне  віднайшли  житло.
А  скільки  ні?  Хто  може  знати?
Ще  бозна  скільки  тут  осель,
то  ж  "стережуть"  скарби  і  кості
два  велети  з  гранітних  скель
в  десятки  чоловічих  зростів...

Іду  Долиною  Царів,
торкаюсь  кам'яних  гігантів,
мов  причащаюсь  від  дарів
неперевершених  талантів.

                 *  Карнакський  храм  –  комплекс  храмів  і  споруд,
                               що  будувались  протягом  багатьох  віків.
                 **  Рамзеси  І  та  ІІ,  Тутмоси  І,  ІІ,  та  ІІІ,  Амінхотеп,  Хатчепсут  –                  фараони,  за  правління  яких  будувався  храм.
                 ***  Амон  –  верховний  бог  древніх  єгиптян.
                 ****  Нефертарі  –  дружина  Рамзеса  ІІ.

                                                                   2008  р.,  2015  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596055
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.07.2015
автор: Світлана Моренець