Нас знищують. Цинічно і свідомо,
Прикрив себе мандатом, як щитом.
І свій народ, увесь, цілком законно,
Занапастять, в подяку, за кордон.
Ми перестали пити, їсти, жити.
Ми жебраками стали, як колись.
І ніде нам своєї правди діти.
Герої серед нас перевелись.
Терплячий наш народ, на жаль, терплячий!
Ковтає все, із смутком на очах.
А той, хто в силі, вочевидь, незрячий.
Не він несе тягар цей на плечах.
Не він рахує копійки від здачі!
Не він стоїть у черзі в кабінет,
Щоб там, переборов інстинкт звірячий,
Отримать дозвіл на життя момент.
Ми заважаєм їй, примарній владі!
Їм мало грошей, кисню та землі.
І цей момент, народу свого зради,
В історію запишуть на крові!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595997
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.07.2015
автор: Лунная соната