Цього ми знати не могли

У  сорок  першому  ми  німців  виганяли
і  йшли  в  атаку  ми  плече  в  плече.
Ми  всі  тоді  "за  родину"  стояли
Й  плювали  окупантам  у  лице.
Ми  наші  сльози  не  ховали,
коли  у  травні  перемогу  здобули,
але  не  знали,  ми  тоді  не  знали,
і  навіть  припустити  не  могли,
що  наші  діти,  сизіії  орли
посіють  розбрат  між  собою:
підуть  один  на  одного  війною.
Ні!Цього  ми  знати  не  могли!
А  якби  знали,  то  вже  краще
весь  вік  під  німцями  ходили,
тоді  б  ніколи  і  нізащо  
свою  державу  не  створили
(або  принаймні  було  б  важче).
Зате  не  знали  б  ми  війни,
що  наш  народ  занапастила.

Сьогодні  ж  Україна  у  вогні...
І  чутно  постріли  у  житлових  масивах.
Дай  Боже  всім  бійцям  на  фронті  сили
здобути  перемогу  у  війні!
Ніхто  не  має  права  посягати
на  нашу  волю,
                                                   на  нашу  землю,вистраждану  у  віках.
І  хоч  несправні  у  нас  танки  і  гармати,
Та  наша  сила  вся  в  міцних  руках.
На  смерть  ми  будемо  стояти,
Ба  навіть  з  вилами  підемо  в  бій.
Бо  нас  багато  -  нас  не  подолати!
Не  боїмось  фашистських  ми  росій!
Не  потребуєм  нічиєї  допомоги:
ми  прокладемо  власний  шлях.
І  хай  терниста  буде  та  дорога,
та  ми  живемо  з  вірою  в  серцях.
В  нас  є  майбутнє...
Хай  не  ми,  так  наші  діти...
А  може  доведеться  й  нам  видіти
державу  нашу  в  злагоді  і  мирі
й  пожарище  фашистської  росії.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595976
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 26.07.2015
автор: LutaChushka