Краплі по оголеному тілу,
Їм не змити всі мої кліше.
Я тебе так звабити хотіла,
В результаті закохалася лише.
Впала в яму,що сама копала
В тепер змиваю з себе бруд
Пристасті,агонії і шалу,
Над собою чиню самосуд.
Упереджено вважала,що скорила,
Бумерангом зваба,ніби хміль,
Теплі краплі заливають тіло
І не змивають й сотні божевіль.
Краще б пустка врешті-решт здолала,
Не лишила б почуттям і шансу,
Вода потоками, як титри до фіналу
Історії,що складена з романсів.
Я потопаю - за гріхи розплата,
Лиш кілька слів як висновок з безсонь:
Не грай з коханням - перетвориться у ката
І спопелить, бо гірше за вогонь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595876
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.07.2015
автор: Лія Ладижинська