[i](Вдячна за натхнення!)[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591476
[quote][color="#0004ff"]...Вже не милує око, лиш смуток викликає,
І до душі... чомусь усе ще запашна...
Яна Бім "Висохла волошка"[/color][/quote]
В напнутій тиші передсвітанковій,
коли ще заколисаний спить спів
і не впустив ще день своїх вітрів, -
зітхання вчулось ніжно-загадкове...
Туман повис в дурманному зелі́*,
торкнувся трав пахучих синню ніжно
і приязно, несміло, граціозно
зацвів цілунок неба на землі.
...Блукала в травах росяних красуня,
волошки пригортала до грудей -
нагадували синь отих очей,
що пестили...любові мов відлуння...
Й, забувши мрію спраглу десь у полі,
додому васильочки* понесе.
(...У томик віршів вкладених краса
війне раптово спогадом про долю...)
Ця квітка ніжна...Тішить все навкруг!
А сонце любить! Й так нещадно сушить...
Коли ж засохне - запах в душу впустить,
та щоб відчути - приклади до губ.
Й лише тобі тамоване цвітіння
віддасть востаннє... (серцем ти вбирай!),
бо згадка це про літній свіжий рай!
Бо то є спогад про одне горіння....
*зело - зелень заст.
*васильки - інша назва волошок)))
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595766
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.07.2015
автор: Мар’я Гафінець