В саду моєму червоніє пишна вишня.
Духмяно мліє, мріє липа на меду.
І пригадалась на меду любов колишня,
бо я до неї й досі з юності іду.
А на порозі вже мене чатує осінь,
і поселилася на скронях заметіль.
На струнах вітру за весною дощ голосить,
але любов не повертається відтіль.
Ті почуття не перемелють долі жорна,
хоч де іще я в білім світі не ходив.
Яскраві спомини в мені гучать мажорно,
акорди смутку переповнюють мотив.
Приспів:
Не проминула любов колишня.
Є почуття і зайві тут слова.
Любов колишню щадить Всевишній.
А значить, що любов свята жива.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595672
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.07.2015
автор: Олександр ПЕЧОРА