Накинув ліс на плечі сіру свиту.
Пустило небо з хмар тонку сльозу.
Співає птах велично оду житу,
Що колос повнить в спеку і грозу.
Квітують квіти. Їм, видать, невтямки,
Що десь на сході смерть когось знайшла.
Вбирають дощ повільно до горлянки,
І тішаться, що спека відійшла.
Красу уздрю, спиваю її жадно.
Шукаю в каламуті джерело.
Так виглядає зовні світ помадно.
А середину брудом замело….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595619
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 24.07.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)