лише щоб ти була щаслива
лише б усмішка не сходила з лиця
я ще наївний як мала дитина
бо ти завжди будеш моїм життям
я не писатиму тобі і не шукатиму причини
щоб під вікном пройтись одну лиш мить
змінили нас а в серці ми лишились
і слово не розкаже як в душі болить
вже було легше вже думав не треба
заходити і бачити як тут сидиш
я не моливсь і не просив після розлуки в неба
я лиш забув як ніжно ти кричиш
як дуєш ніжно ці маленькі губки
як посміхалася як я тебе просив
це було трішки дивно коли стукав зубки
і ти казала тихо -ти дурний
я бачу час в якому ми ще двоє
я чую крик дітей на колесі життя
це вже не сльози
бо гірше тільки смерть а її іще нема
я не писатиму а мовчи порахую
усі секунди щастя що ми вдвох
ти ж ненавидь я зрозумію
і не попрошу щоб мене пробачив Бог
та час від часу щось нашкрябаю за кріслом
і прожину всіх друзів бо захочу бути сам
і наплювати що комусь від цього стало смішно
клубок біди заплів у душу повну ран[img][/img]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595530
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.07.2015
автор: INCO