Тихо зітхнула десь глибоко–глибоко в грудях.
Жалісно, наче від сутінок зморений день.
Знов вимітаючи з мене засніжений грудень,
липень ховаєш до своїх затертих кишень.
Скільки разів ти востаннє мене пробачала?...
Кожну останню мою з черги болісних зрад…
Небом дарована...
створена так досконало…
А у мені… -
кожний ранок новий – з барикад.
Знов намочила щоќу тихим сумом... -
не треба...
Вибач мені, переплавленій з двох мідяків -
в тім, що живу, бо ти міцно тримаєшся неба…
досі зі мною…
і тільки тобі завдяки…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595360
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.07.2015
автор: Циганова Наталія