Ти завчасно щоденно марила, розбиваючи стіни снів,
Божевіллям своїм запалена, муркотіла іншим про біль.
Про повільне старіння кліток, і про те, що пишеш вірші,
Ще про тих малих-Індіго, що можливо змінюють світ.
Ти писала про бурі, вітер, вивертала душу до м’язів,
Шепотіла: “я можу злетіти”, та для інших усе фантазія.
Ти кричала, сміялась, плакала, прислухалась до еко-душі,
Залишилась для Інших однакова, та почули лише Свої.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595295
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.07.2015
автор: Tetyana_Shulga