Ну, що, ковтати будемо облуду
І хусточкою прикривати рот?
Чи переорем ту смердючу груду,
Котра згноїти хоче нас, народ?
Чи ми вогонь, який не загасити,
Чи ми сміття, яке зметуть з доріг?
Пора, пора нам вибір вже робити:
Ховатись в кут чи вийти за поріг.
На коси мами сивина лягає.
І очі вбитих докором горять.
Шевченко сльози у Дніпро пускає.
А, може, й справді, досить, досить спать?!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595294
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.07.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)