Розгнуздайте коня, розгнуздайте,
Дайте волю коневі хоч раз,
В чисте поле його відпускайте,
Ненадовго, а хоч би на час.
Там чекає його кобилиця,
Бо і в неї теж доля така,
А коханий її вночі сниться,
Але посвист нагайки ляка…
Відпустіть, щоб попаслися разом,
Щоб галоп переходив у рись,
Хай забудуть життєві образи,
Вони мають зустрітись колись.
Розгнуздайте коня, розгнуздайте,
Дайте волю коневі хоч раз,
В чисте поле його відпускайте,
Ненадовго, а хоч би на час…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595186
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.07.2015
автор: Віталій Назарук