Не маю слів сьогодні,
Які б тобі сказати.
Я міг сказати що завгодно,
Та вирішив мовчати.
Мовчати вирішив тому,
Що я радію миті,
Як обійняв тебе саму,
Й ми стали щастям оповиті.
І ще тому мовчав,
Бо голос слухав твій.
Він ніжно душу зігрівав
Й розслаблював слух мій.
Також причиною мовчання
Було твоє дихання.
Його практично і не було чути,
Але без його м’якості не можу бути.
Пробач, єдиная, за те,
Що я мовчу, немов дурне.
Бо, мабуть, важко просто говорити
Із тою, без котрой не можеш жити…
Не знаю, як це пояснити,
Це дивний дар – когось любити.
Щасливий все ж, що я тебе кохаю,
І що, крім тебе, я радості не маю…
1:48//21.07.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595183
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.07.2015
автор: Podolyanyn