За тих хто душу ложить й тіло,
Оберігають нас завжди,
Вони в житті що є жорстоким,
Війною мусять все нести.
За тих хто десь ось там в окопах,
В журбі молитву шепотів,
Калаш тримав і вірив в бога,
Хоч неньку й діток полишив.
Пішов війною страх тримавши,
Під свисти градів, смерті пуль,
Він лишив тих кого кохає,
Але нікого не забув…
Він не бажав медаль відваги,
І не звеличував себе,
Бо знав за кого погибати,
Із страхом жив понад усе.
І смерть що сходила полями,
Зітхала в спину так завжди,
А він герой, буде стояти.
І рідну землю берегти.
Бо дух його, козацька воля,
Любов до краю, це життя,
Він буде нас всіх захищати,
Із братом опліч день від дня.
За них героїв, патріотів,
Звучать молитви в самоті,
Бо дух землі, узятий в крові,
Це перемога у житті.
Це мир для всіх такий жаданий,
Котрий потрібний повсякчас,
Вони будуть, будуть стояти,
За рідну землю, й за всіх нас.
А ми лиш будемо молити,
Живі вертайтеся завжди,
Ми вас будемо всі чекати,
Ви є герої кожні дні.
А.А. Отченко 21.07.15р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595151
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 21.07.2015
автор: Андрій Анатолійович Отченко