Душа

Вже    відспівало    літо    солов’ями,

І    осінь    далі    повела    свою,

Сумну    й    тривожну    пісню    разом    з    журавлями,

І    я    в    сльозах,    задивлена,    стою.


Мені    здалось,    душа    моя    –    у    небі,

Летить    у    жури    на    його    крилі,

Я    ж    хочу    повернуть    її    скоріш    до    себе,

Та    добрим    душам    важче    на    землі.


Боюсь    утратити    її    чи    заморозить,

Адже    попереду    чекає    вже    зима,

А    без    душі    сльоза    очей    моїх    не    зросить,

І    між    людьми    ладу    також    нема.


Я    знаю:    важко    виточити    душу,

Ще    важче    вберегти      її      від    зла,

Та    якщо    люди    ситі,    і    до    всіх    байдужі,

Під    ними    корчиться      і    мучиться    земля.
23.10.12

Ганна    Верес

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595102
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.07.2015
автор: Ганна Верес (Демиденко)