Питала я тебе: «Ну, як ми будем?
Зріднились ніби. А тепер – чужі?
І що ж, любов відправимо в нікуди?
Живильну жилку пустим під ножі?»
Ти довго грався в мовчанку колючу.
А потім в сон несміло заглянув.
В долоні кинув потаємний ключик,
Котрим колись неспокій відімкнув.
Пустив той ключ на радість чи на журу?
Так люба сталість чи відпломенів?
І як здолаю осені понуру,
Коли не будеш зіркою мені?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595093
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.07.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)