десь там в далекім просторі без меж
я вірю ти мене давно шукаєш
і в цих пречистих зір з ясних небес
дорогу в край любові все питаєш.
я вирушаю в сяйво потойбіч
щоб мить цю зупинити невловиму-
в калейдоскопі з тисячі облич
знайти одне,твоє,неповториме.
Ти не дивуйсь,неждано я прийду,
Не вір очам,бо серцем лиш згадаєш,
Мене до тебе зорі приведуть
і може в незнайомці ти впізнаєш-
Це я зявлялась Мавкою в лісах
русалкою спливала досвітання
і папороті квіткою у снах
в купальську ніч співала про кохання
зустрінеш ти на зоряних стежках
мене,як справжню місячну царівну
і спрагло шепотітимуть вуста
слова палкі таємні і чарівні...
Німіють зорі в темних небесах,
А може все це вигадки,омана
і щастя лиш буває у казках
і не існує справжнього кохання?
Не зрадь мене невпізнану,прийди,
В зневірі вірити не перестану,
що зацвітуть таємних мрій сади,
знайди мене далекий і незнаний.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594995
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.07.2015
автор: Оксана Юрченко