Щось знову не так, а здавалось що пута розтяті,
Що відбувся Майдан, і дорога у світле одна.
Та затаїлися таті, і тягнуть прокляті,
Неньку Вкраїну вже до решти втопити, до дна.
Чинять справу свою чорну, і свідомо, не з блуду,
В голінище високе ховаючи підлості ніж.
І ні людського осуду ні божого суду
Не бояться. Бо вороги не чужі,- а свої ж.
О милий Господи Боже – просвіти очі наші,
Я так благаю тебе – небесного свого Отця.
Рідний народе Вкраїнський, кажи Отченаші,
Знов виходімо. Незакінчене хоче кінця.
І не ведімося на те що від роду ми різні,
Бо лиш разом нам в Україні богом послано жить.
Всі виходімо ще раз, поки знову не пізно,
Незавершену давну мрію свою завершить.
2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594851
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.07.2015
автор: Василь Надвірнянський