Вже день з землею попрощавсь –
Утік далеко,
Як вечір з тишею вінчавсь,
Приспав лелеку.
Безмежним зоряним крилом
Укрилась нічка,
Заснуло стомлене село,
Отерпла річка.
Лиш невгамовний соловей
Ще тягне пісню,
Серця закоханих зове –
Їм в грудях тісно.
Мовчать і приспані вітри,
Чекають ранку,
Сміється місяць ізгори,
Трава – в серпанку.
1.08.2014.
Ганна Верес
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594661
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 19.07.2015
автор: Ганна Верес (Демиденко)