Жили Кобила, як Кобила,
Аж поки не взяла портфель,
І тому раптом захотіла,
Стрункою бути, як Газель.
Вже перестала їсти сіно,
Відмовилася від вівса…
Хребці вже прикрашають спину,
І видно ребра – от "краса"!
У зморшках витягнута шия,
Запавші очі, як в змії,
Та крутить задом, як повія,
Щоб всі побачили її!
Вона ж Газель, а не Кобила,
Така легка, така худа!
Таке сміховисько зробила,
А була ж гарна, молода…
…Вже не виходить вона з стайні,
Бо так охляла, як з хреста…
То ж всі зусилля були марні,
Газель з Кобили? Сміхота!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594610
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.07.2015
автор: LubovShemet