Стою і дивлюся на воду з горбка,
Як хвиля до берега грає.
Як промені сонця ламає ріка,
Й з водою кудись забирає.
Дві Бистриці – старша й молодша сестра,
Несуть свої води прозорі.
З високих Карпат до стрімкого Дністра,
А дальше спиняються в морі.
Там вродив чебрець з люпином на горбі,
Шумлять невколисані лози.
А як згадаю, як згадаю собі,
У річку закапають сльози.
Як блискавка,думка стрілою мигне,
Минуле душа споминає.
Товариш мій вірний покинув мене,
Давно його в світі немає.
Ми разом ділили думки потайні,
І разом ходили до школи.
Лиш спомин товариш залишив мені,
А сам не вернеться ніколи.
Не знає ніхто який кому кінець,
А люди,вони не всесильні.
Там де мій товариш теж виріс чебрець,
І інші ще квіти могильні.
2005р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594534
Рубрика: Присвячення
дата надходження 18.07.2015
автор: Василь Надвірнянський