Знов і знов квітує сад.
Знов і знов пелюсткопад.
Тільки юність незабутня - двічі
не повернеться назад.
Дивно папороть цвіла.
Любов перша відгула.
Отепер – любов остання, - двічі
а от справжня чи ж була?
Ой ти доленько моя!
Ой чому в зажурі я?
Утекла із рук синиця - двічі
і не видно журавля.
Буде радість і печаль,
помиляйся і прощай.
Тільки віру, в краще віру - двічі
ти ніколи не втрачай!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594513
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.07.2015
автор: Олександр ПЕЧОРА