З чужих краів, якимось вітром
Будяк в садочок занесло,
Розправив він колючі віти -
Нехай милуеться село!
Він тут хазяін, хай бояться
Його пекучих колючок,
До нього краще не чіпляться,
Бо схопить вмить всіх на гачок.
Уже дібрався до Калини,
Що тінь на нього навела,
Без його дозволу Малина
Під тином знову проросла.
Та й кущ Троянди ні до чого,
Навіщо тут він взагалі?
Він знае сам і без нікого,
Що тут ростиме на землі.
Не встиг Будяк запанувати,
Як хтось під корінь його- хрясь!
Така особа, що й казати,
Навіщо у саду здалась!
...У нас теж іноді бувають
Такі собі керівники,
Що Бог зна ким себе вважають,
На ділі- просто будяки!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594456
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.07.2015
автор: LubovShemet