Хвороба – Гаджет всіх схопив як вітер,
Він нам життя диктує в мікрофон.
Розмову з другом нам замінить Твіттер,
А гру в м’яча, лиш вдумайсь - телефон.
Ви знаєте, так хочеться до лісу.
Зайти далеко і згубитись там,
Щоб крізь далеку листяну завісу
Нас було видно чорним лиш птахам.
При цьому по дорозі загубити телефона,
Втопити в річці свій новий Айпад.
І сісти під старого дуба крону,
Якщо там буде, - слухать водоспад.
А як не буде – слухати природу
І зупинитись десь біля ріки.
Лягти на вільну чисто-ніжну воду
Й дивитись як літають ластівки.
А потім можна й на траві присісти,
Або й лягти, щоб чути цілий світ,
Закрити очі і прислухатись до листя,
Почути поряд десь метелика політ.
Десь соловей затягне солов’їну,
Десь дятел, як відбійний молоток.
Зозуля відміря роки й години
І чути всі новини від сорок.
І ти, як на порозі у Нірвани,
Що десь живе в хатині серед трав.
Тебе ввібрали гори й океани,
І ти їх всіх у себе увібрав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594347
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.07.2015
автор: Супрунець Сергій